Солдати, солдати, у вічність вкарбовані дати:
В диму сорок перший, в салютах лунких сорок п'ятий.
Росли обеліски в загравах між датами тими.
Як біль наш, як совість, під ними лежать побратими.
Вони все зробили, що тільки могли, навіть більше.
Хоч пам'ять гірка, та лишаються хлопці у віршах,
У снах материнських, у нашій щоденній роботі
І в пісні, що лине і буде звучати ще й потім.
Крізь болі, крізь долі встає отой відсвіт багряний.
Солдати, солдати... а ми вже давно ветерани.
Мої побратими, мої рядові і комбати,
Солдати, солдати, нам є що, солдати, згадати.
Стають поруч з нами (бо пам'ять повік не холоне)
Усі ті мільйони, полеглі в боях батальйони.
Стають поруч з нами в шоломі, пілотці, береті
І йдуть поруч з нами у наступ за мир на Планеті.
Немає коментарів:
Дописати коментар